Храм Собору Святого Архистратига Михаїла і усіх небесних сил

Українська Православна церква Київського патріархату.

М. Комарно, Городоцький район, Львівська область

вул. Щирецька, 36

Настоятель храму: митрофорний протоієрей Роман Шак

Свято Преображення Господнього

19 серпня 2013 року

19 серпня Православна Церква святкує свято Преображення Господнє – одне з дванадцяти найбільших свят літургійного року Православної Церкви, наступне після П’ятидесятниці. Це свято встановлене на духовний спомин події, котра була описана одразу в трьох євангелистів, оскільки подія Преображення є однією з найважливіших, якщо не самою важливою подією земного життя Спасителя та Апостолів, і містить у собі чимало богословських істин (Мф.17:1-8, Мк. 9: 2-8, Лк. 9:28-36).

Глибоке догматичне, богословське та моральне значення Преображення Господнього детально розкривають стихири та тропарі свята. Окрім цього, проповіді або тлумачення свята у Отців та Вчителів Церкви, являють собою безцінну спадщину богослів’я. Слово «Преображення» мовою християнського, православного богослів’я означає зміну образу. Тобто, в певний момент Христос об’явив людству славу Свого Божества.

Тому, сприймаючи свято по-православному, його слід тлумачити не тільки як особисте преображення Спасителя, але й як преображення самих Учнів. Святий Григорій Палама про це пише так: «Вони самі (Апостоли) змінилися, і таким чином побачили зміни (у Христа)». Двічі за час земного життя Спасителя, в його особливо важливі моменти, Бог Отець проголошував світу істину про те, що Ісус Христос - є Його улюбленим Сином, у якому спочиває все Його благовоління. Перший раз це було на річці Йордан, під час хрещення від Іоана Предтечі та Пророка Божого. І ось вдруге відбулось уже тут, на Фаворській горі. Явлення старозавітних пророків свідчить про глибоку онтологічну єдність двох завітів: Старого та Нового. Древні старці-пророки особисто підтверджують Божество Спасителя.

Чому Ісус Христос тільки трьом учням показав славу свого Божества? На думку св. Івана Дамаскіна, Христос узяв зі собою Петра, щоб він, який був прилюдно визнав Христове Божество, почув підтвердження свого визнання і від Небесного Отця. Господь узяв на Фавор Якова, бо він мав бути перший єпископ Єрусалиму і перший з Апостолів мав віддати своє життя за Христа. Вкінці Спаситель зробив свідком Своєї переміни й Апостола Івана, бо він був його улюблений учень. Він збагнувши Христове Божество на Фаворі, опісля у своїму Євангелії писав: «Споконвіку було Слово, і Слово було в Бога, і Слово було — Бог» (1, 1).

Загадана подія відбулася напередодні Страстей Господніх, а точніше – за сорок днів до розп’яття. Таким чином, згідно усіх правил логіки, Преображення повинно було б святкуватися у березні, у відповідності з днем Пасхи. Однак, оскільки в такому випадку цей день завжди випадав би на час Великого посту, і в нас не було б можливості святкувати його урочисто та святково, літургічні святкування було перенесено на 6/19 серпня. Ця дата вибрана зовсім невипадково. Це рівно сорок днів до свята Воздвиження Чесного Хреста Господнього, котре за своїм богословським змістом відповідає Великій П’ятниці.

Традиція освячувати плоди на Преображення надзвичайно древня. Відомості про це знаходимо ще в 3-му Апостольському правилі. На Сході до цього дня, зазвичай, уже дозрівали злаки та виноград, тому на свято їх приносили до храму для благословення та на знак вдячності Богу за урожай. В тих країнах, де не росте виноград, або до цього часу він ще не дозріває, там освячують яблука чи інші плоди. Не можна, також, не помітити тісний символічний зв'язок такого освячення з Євхаристією, де використовується просфора з муки пшениці, та виноградне вино. Деякі богослови вбачають у чині освячення плодів символізм духовного преображення усієї природи Фаворським світлом Божої благодаті.

«Назад на новини парафії